Документальний фільм Романа Бондарчука «DIXIE LAND» із колекції Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA закривав другий день Запорізької Книжкової Толоки.

Про що цей фільм? На прикладі дитячого оркестру «Діксіленд» режисер зобразив дитинство його учасників, наповнене як труднощами, так і моментами радості й тріумфу. Ця стрічка – про потреби дітей для їх повноцінного розвитку, про важливість дитячих мрій і прагнень.

«Діксіленд» – херсонський дитячий джазовий ансамбль. Без нього не обходиться практично жодне свято, він є улюбленцем публіки.  Ще в 2010 році Роман Бондарчук вирішив зняти про цей ансамбль невеличкий ролик, який відкривав березневий фестиваль в Києві  Docudays UA.  Ідея ролику була в зображенні групи дітей, які прагнуть творити музику та постійно реалізовуватися. Вони дійсно задали ритм цьому фестивалю!

В 2012 році проводився дуже цікавий конкурс, головним завданням якого було презентувати відео життя молоді пострадянських країн. Роман Бондарчук подав масу різних тематичних фільмів, але жодна із тих пропозицій не зацікавила конкурсну комісію. Тоді він згадав про існування ролика «Діксіленд». На той час Роман жив у Херсоні і дуже захоплювався цими дітьми, тому постійно знімав їх на відео та створював відео-ролики. Він надіслав свою роботу і конкурсна комісія… була просто вражена! Тому було вирішено зняти повнометражну картину про цей оркестр. Так на світ з’явився фільм, який зараз мандрує регіонами України. Т

Щасливе дитинство, на жаль, дістається далеко не кожному. І рідко коли доводилося задуматись, чи задовольнялися мої потреби, чи збулися дитячі мрії та взагалі – чи щасливе у мене було дитинство? З цим питанням модераторка Ніна Хома звернулася до глядачів.

Хтось сказав, що це – безтурботність, той час, коли ти можеш робити все, що захочеш. Коли відчуваєш наповнення кожного свого дня – це і є щастя. Хтось зауважив, що для нього щасливе дитинство – це відчуття того, що тобі є куди подіти свою енергію, коли тебе не обмежують у цьому бажанні, ти вільно бавишся й проводиш час, читаєш книжки, які тобі подобаються, дружиш з тими людьми, з якими хочеш дружити, тебе підтримують батьки, маєш вірних друзів. Також варто додати, що з позицій сьогодення величезне щастя – це мирне життя – час, коли люди живуть спокійно, а земля не здригається від страшних вибухів.

«А чи було щасливим життя дітей, яких ми побачили на екрані?» – поставила наступне запитання пані Ніна.

Ось тут думки глядачів розійшлись. Дехто вважав, що у цих дітей не було щасливого дитинства, оскільки вони повинні були постійно відвідувати репетиції та заняття і не мали часу для звичайних дитячих розваг. Інші були впевнені, що діти задоволені своїм життям, адже мають колектив, вони тренуються з радістю та чітко йдуть до поставленої мети.

Щасливе й безтурботне дитинство – це можливість мріяти. Адже, незважаючи на те, в яких жахливих умовах змушені тренуватися учасники оркестру, їх це не пригнічує, а навпаки – стимулює до чогось вищого. Коли вони грають, то наче не помічають всього того страшного, що відбувається у світі.

Керівник цього оркестру – Семен Ривків – заснував його після повернення з війни. Він збирав безпритульних дітей міста й шукав в них таланти. Виявилось, що кожна дитина тягнулася до чогось в музиці. І от з такого аматорського імпровізованого гурту й народився цей оркестр. Потім, звісно, туди вже приходили й інші діти, які вже свідомо хотіли займатися професійною музикою.

Які потреби має дитина незалежно від її віку? Звичайно, це потреба в захисті, любові, самовираженні себе через творчість та власні захоплення, увазі, спілкуванні й, звичайно ж, в підтримці з боку близьких та рідних. Адже, коли ми відчуваємо, що нас і нашу думку сприймають та поважають, з нами рахуються – це неабияк мотивує до нових звершень. Якщо батьки давали дитині відчуття того, що вона їм потрібна, що її думка важлива – то вони фактично заклали підґрунтя для її подальшого щасливого життя. Коли ж подібних проявів любові й турботи з боку батьків не було, то навіть у дорослому віці люди можуть мати такі фобії, які переростають у серйозні проблеми.

Тож якщо у вашому житті щось трапилося – ніколи не впадайте відчай, не втрачайте віри в себе. Завжди вперто йдіть до своєї мети, незважаючи на всі перепони, які траплятимуться на вашому шляху. Не забувайте, як воно – бути по-справжньому щасливими. І найголовніше: не бійтеся мріяти, як і не боялися мріяти учасники оркестру «DIXIE LAND».