На Запорізькій книжковій толоці соціологиня Олена Стрельник розповіла про сучасний стан материнства в Україні.

У своїй книзі «Турбота як робота: материнство у фокусі соціології» авторка досліджує образ і функції матері в сучасній Україні, опираючись на життєві історії та інші наукові роботи з цієї тематики.

“Хороша мама в сучасній Україні – це мама, яка виховує дітей, виконує хатню роботу, має успішну кар’єру і до того ж є гарною жінкою для свого чоловіка, – говорить пані Олена. – Такий вид материнства називається «інтенсивним», але в подібних умовах жінка не може нормально реалізуватися як особистість”.

Українські матусі у 2010 році стали лідерками за кількістю годин, витрачених на хатню роботу.
Україна – 24год/тиждень
Данія – 14 год/тиждень
Норвегія – 12 год/тиждень
Швеція – 15 год/тиждень

“В сучасних умовах матері часто не отримують належну підтримку від держави, роботодавців і навіть близьких людей. Україна рухається в бік «ексклюзивного материнства»: коли за виховання дітей відповідає лише матір, але ми маємо йти до «розділеного батьківства». Такий вид батьківства полягає у рівному розподілу обов’язків у сім’ї, він повинен підтримуватися не лише за рахунок домовленості чоловіка та жінки, а й на державному рівні. Так уже у нашій країні склалося, що жінці можуть дати відпустку для виховання дітей, догляду за ними, а чоловіку – ні, – зауважила Олена Стрельник, – таким чином чоловіка відхиляють від репродуктивної праці.

Як стверджує дослідниця, ми живемо в час так званого «дикого капіталізму», коли роботодавцю байдуже, як живе його підлеглий поза робочим місцем, він, незважаючи на все, повинен багато та якісно працювати за низьку зарплатню.

Аби пристосуватися до такого стану речей, сучасна мама виконує декілька справ одночасно, завжди поспішає. У висновку – стрес, втома, відчуття провини. Та, як показало дослідження, мами, які сконцентровані на вихованні дітей і ті, що зосереджені на кар’єрі, мають майже однаковий рівень відчуття провини.

“Зараз багато жінок скептично ставляться до гендерної рівності, вважаючи, що вона стосується лише боротьби за однакові права у сфері політики, на ринку праці. Але, насправді, суть не лише в цьому. Ми не зможемо реалізувати жінку, поки не буде встановлено справедливе партнерство у сім’ї”, – підсумовує соціологиня.