Антологію українських письменників Донбасу “Порода” було презентовано на Запорізькій книжкові толоці.

У книзі представлено 63 автори, 40 із яких – письменники-“переселенці”, 20 – представники літературного канону і ще 3 – не з Донбасу, твори яких розміщенні в частині «Погляд ззовні». Це – письменники, які займалися вивченням літературного пласту культури в Донецьку і написали про це художні твори. Серед них є один особливий – Ігор Козловський, вчений, філософ, поет, який уже два роки знаходиться в полоні у терористів ДНР.

Письменник Микита Григоров зазначив, що ця антологія –  втілення ідеї “створити так званий «ковчег», книгу авторів-переселенців із Донецька, показати, що література Донбасу розвивається в загальноукраїнській літературній парадигмі”.

“До мене прийшла думка про те, що от ми втрьох живемо доволі близько, приблизно 20 км, але раніше ніколи не перетиналися в Донецьку, тепер ми сидимо за одним столом і говоримо про спільні речі. Налаштувавшись на таку сентиментальну хвилю, хочу сказати, що той дим за вікном, він поступово розсіюється, так само як люди. Вони розсіюються по країні, а завдяки таким проектам люди об’єднуються навколо одного концепту, в даній ситуації – це “зберегти свій дім”, – поділився молодий український поет Олексій Чупа.

Довідка:
До антології увійшли твори українських письменників кінця ХХ — початку ХХI ст., жит­тя і творчість яких тісно пов’язані з Донбасом. Це автори родом з Донеччини й Луган­щини; письменники, що тривалий час жили на Донбасі й віддали йому данину в своїй творчості або своєю творчістю в донецькій землі закорінені; нинішні донеччани, біль­шість із яких трагічного 2014-го змушена була переселитися до Києва, Харкова, Львова, Івано-Франківська та інших міст України, й лише кілька їх зосталося в Донецьку. Академік Іван Дзюба в передмові визначає, що метою цієї антології не в останню чергу є прагнення «кинути виклик уявленню про Донеччину (принаймні літературну) як запо­відник совєтщини та “совковості”: показати альтернативу, змістову й естетичну, підкрес­лити її».